Передвісники російсько-української війни в автобіографічних розповідях українців

Santrauka

У статті проаналізовано семантику усних наративів сучасних українців, які сприймають російсько-українську війну як аномальне явище, що нібито було «передбачене» через різноманітні знаки й перестороги та мало свої передвісники у природі, суспільному житті та сновидіннях. Зібрані матеріали свідчать, що сучасні інтерпретації війни спираються на символічні моделі, глибоко вкорінені в традиційній народній культурі. Ці моделі підкреслюють відчуття порушення природного й соціального ладу, що виявляється через астрономічні, метеорологічні, зооморфні образи та зміни у людській спільноті. Особливу увагу приділено символічним маркерам – незвичній поведінці тварин, різким змінам погоди, небесним аномаліям і пророчим снам, які функціонують як культурно закодовані індикатори майбутньої небезпеки. Показано, що такі уявлення мають тривалу історію, адже подібні мотиви зафіксував Володимир Гнатюк у період Першої світової війни, а пізніше вони з’являлися в переказах про Другу світову війну та у розповідях наших оповідачів про сучасну війну. У кризові періоди люди звертаються до традиційних пояснювальних моделей, що розглядають світ як цілісну систему, де будь-яке відхилення від норми трактується як значущий символ. Водночас сучасні масмедіа, соціальні мережі й цифрові комунікаційні платформи створюють інформаційні прецеденти для появи нових фольклорних сюжетів, демонструючи адаптивність народної традиції в інформаційному суспільстві та показуючи, як нові комунікативні середовища трансформують колективні інтерпретації травматичних подій, зберігаючи при цьому ключові символічні структури народної свідомості.