Образні порівняльно-уподібнювальні прислівники української мови: роль контексту у формуванні та закріпленні їхньої мотиваційної і лексичної семантики

Anotacija

У статті проаналізовано специфіку контекстних зв՚язків образних порівняльно-уподібнювальних прислівників української мови з огляду на те, що їхні індивідуальні лексико-словотвірні значення, а відтак і лексичні значення залежать від коротких чи розгорнутих словесних контекстів, увиразнюються в них. Відзначено, що фразеологічні звороти становлять особливий тип контекстів, традиційна відтворюваність яких може приводити до виокремлення прислівників як самостійних лексичних одиниць.

Описано складники контекстів, що допомагають розмежовувати випадки багаторазового творення образних прислівників на основі різних мотивувальних ознак та констатувати закріплення їхньої багатозначності. До полісемантів зараховуємо чимало образних адвербіативів, які позначають непроцесуальні ознаки за інтенсивністю дії чи перебування в певному стані та ознаки набуття суб’єктом певної форми чи вигляду. Прислівники з семою ‘інтенсивності’ переважно сполучаються з дієсловами руху і не вимагають зв՚язків з іменником ‒ суб՚єктом асоціативно-образних зіставлень. Натомість адвербіативи, що позначають набуття суб’єктом певної форми чи вигляду, потребують у своєму словесному оточенні суб՚єкта компаративних відношень, який вказує на те, хто (або що) набуває певного вигляду чи форми.

Контекстна зумовленість мотиваційної семантики впливає на те, що в процесах прислівникового словотворення реалізуються такі аспекти змісту мотиваторів, що їх не відтворюють деривати інших частин мови.

Ukrainiečių kalbos vaizdiniai lyginamieji ir palyginamieji prieveiksmiai: konteksto vaidmuo jų motyvinės ir leksinės semantikos formavimuisi ir įsitvirtinimui 

Straipsnyje analizuojama ukrainiečių kalbos vaizdinių lyginamųjų ir palyginamųjų prieveiksmių kontekstinių ryšių specifika, atsižvelgiant į tai, kad jų individualios leksikos ir žodžių sudarymo reikšmės, o kartu ir leksinės reikšmės priklauso nuo kontekstų ir juose išryškėja. Pažymėta, kad frazeologinės frazės sudaro ypatingą kontekstų tipą, kurių tradicinis atkartojimas gali lemti prieveiksmių išskyrimą kaip savarankiškų leksinių vienetų. Aprašyti kontekstų komponentai, kurie padeda atskirti atvejus, kai vaizdiniai priesagos prieveiksmiai sudaromi daug kartų remiantis skirtingais motyvuojančiais požymiais, ir taip patvirtinti jų daugiareikšmiškumą. Ši ypatybė rodo, kad vaizdiniai prieveiksmiai kalbos leksikos ir gramatikos sistemoje veikia kaip atskiros leksemos. Prie polisemantinių priskiriame nemažai vaizdinių adverbialų, kurie žymi neprocesinius požymius pagal veiksmo intensyvumą ar buvimą tam tikros būsenos bei požymius, kai subjektas įgyja tam tikrą formą ar išvaizdą. Prieveiksmiai, perteikiantys „intensyvumo“ semą, dažniausiai derinami su judėjimo veiksmažodžiais ir nereikalauja privalomo ryšio su daiktavardžiu – asociatyvių ir vaizdinių palyginimų subjektu. Tuo tarpu adverbialai, žymintys požymį, kad subjektas įgyja tam tikrą formą ar išvaizdą, savo žodiniame kontekste reikalauja lyginamojo santykio subjekto, kuris nurodo, kas įgyja tam tikrą išvaizdą ar formą.

Kontekstinis motyvinės semantikos sąlygotumas lemia tai, kad adverbijų žodžių kūrimo procesuose gali pasireikšti tokie motyvuojančių daiktavardžių semantikos aspektai, kurių neatspindi kitų kalbos dalių dariniai.

Reikšminiai žodžiai: vaizdiniai lyginamieji ir palyginamieji prieveiksmiai, kontekstas, vaizdinė motyvacija, vaizdinė derivacija, polisemija, semantika.