Інтертекстуальність у газетному українськомовному дискурсі воєнного періоду: когнітивно-прагматичний вимір

Santrauka

У статті досліджено інтертекстуальність у публіцистичному мовленні українськомовного газетного дискурсу воєнного періоду як когнітивно-прагматичний маркер, що імплікує прецедентні тексти та культурні коди в процесі формування нового наративу. Розглянуто атрактивну, персуазивну й аксіологійну функції інтертекстуальности, які сприяють посиленню впливу на реципієнта; окреслено роль стратегійного добору інтертекстуальних елементів у когнітивному моделюванні реальности, конструюванні колективної пам’яті й ідеологійній спрямованості газетного дискурсу. Описано прагматичні механізми використання прецедентних феноменів, алюзій, ремінісценцій і цитат як засобів інтеграції нового змісту в культурно-історичний контекст. З’ясовано, що інтертекстуальність виконує сенсотворчу та когнітивно-аксіологійну функції, активуючи колективні ментальні моделі й емоційно-оцінні конструкти дискурсу.